думки вголос

Ти ніколи не помічав, як твоя поведінка змінюється в якомусь великому супермаркеті? Входиш - і зразу чуєш релаксуючу музичку, двері, до речі, самі відкриваються; потім ти береш корзину або візочок і, навіть якшо в «списку від мами» якась срана нерафінована олія, накидаєш повну корзину всілякого хламу в красивій упаковці. Ти хоч раз брав в супермаркеті тільки те, за чим туда йшов? Угу. Їх навіть називають так, шоб мозок не напружувався: «вам», «метро», «вопак», «х*як»...

Але я зовсім не про це. Ми, люди ХХІ ст., є елементами суспільства нового типу. Це суспільство споживачів. Наша місія - вчитися, шоб працювати; заробляти бабос, шоб купувати всілякі непотрібні нам речі. Дуже бажано, шоб речі ці були модними, тобто розрекламованими тим чи іншим чином.

Продовжуючи трохи тему, підняту у моєму дописі про Гламурненькі перспективки, мені хочеться навести приклад проекту, який при якісній рекламі по принципу "з рук в руки" та при добросовісному відношенні його учасників може перетворитися на потужний елемент впливу на суспільну думку.

Це, мої любі, наш з вами сайт politeh.ridne.net :)

Я категорично не погоджуюся зі словами Олександра про напівмертвого паціента. Проект буде жити рівно стільки, скільки ми будемо давати йому жити. Пропаде наш ентузіазм - поволі згасне і сайт. Проте наскільки я розумію, всі теперішні дописувачі - люди зайняті поточною роботою, і статті є лише додатковим самовиявленням, таким собі хобі. Не заперечую, кожен з нас в силу свого вже набутого досвіду намагається переконати інших в своїй правоті. Іноді ми дійсно сперечаємось, і не на жарт...

Як нам всім відомо з новин, зараз з ініціативи Секретаріату Президента провадиться робота щодо внесення змін до Конституції. Проте, кожна із зацікавлених у цьому процесі сторін (дехто про це навіть своїм потенційним виборцям не каже) ніяк не може прокоментувати, над чим працює створена за указом президента Національна конституційна рада. Що вони готують – ще одні нездалі зміни до Конституції, нову редакцію чи взагалі нову Конституцію?

Як на мене, найпринятніший варіант над яким варто працювати – це скасування повністю змін, проголосованих 8 грудня 2004 року і повернення до старого варіанту зразка 1996 року.

... Страшно іноді ввечері вмикати телевізор. Замість звичайних новин, скільки було засіяно озимини, як вродить картопля, які перспективи збільшити надої молока, і яка має бути застосована при цьому мотивація щодо великої рогатої худоби, кожен день ми з Вами, любі друзі, маємо можливість оглядати останні події у цирку під куполом.

Шкода тільки, що цирк тепер – це вся Україна. І ми з Вами при всій нудності вистави не можемо так просто встати і піти, як тільки набридне. Ми все ж таки виховані. Патріоти тобто...

Цирк поїхав – клоуни залишилися... Скільки їх там – ну, нехай разом з міністрами, олігархами та іншими «рєшателямі» - нехай загалом дві тисячі людей.

Через швидкий плин життя, розвиток новітніх технологій та пов'язане з цим збільшення людських можливостей практично у всіх сферах життя з'являється все більше викликів нашій моралі та духовності. В основі цього лежить взаємосуперечливий факт: по-перше, людина - істота не ідеальна, по-друге - вона завжди повинна боротися зі своїми недоліками і тим самим наближатися до ідеалу.

Як би там не було, а студент – як майбутнє нації – не ідеальний. Подивитися лише: кожен третій студент – не може і дня прожити без так званих тусовок; кожен другий – не уявляє себе без щоденний забав, в яких би проявах вони не були, а решта, хто би це не був, дівчина чи хлопець – не уявляє себе без майже щоденних побігеньок … – і це наше майбутнє?

Мабуть, вже можна давати певну оцінку кількості і якості вмісту нашого супер-перспективного і мега-багатостраждального сайту politeh.ridne.net :) Думаю, в нашому випадку "пациент скорее жив, чем мертв" і це тішить. З'являються цікаві авторські дописи, які знаходять відгук у спільноті сайту. Почали виникати доволі різкі дискусії, наразі щоправда без матюків і мордобою, але у нас все попереду :)

Наш сайт, а точніше колонка новин, побудована за принципом колективного блогу, який чимось нагадує форум. Переваги такого підходу полягають, в першу чергу, у високому рівні персоніфікації статей і відповідальності кожного автора за свої слова, що, повірте, є дуже важливим за умов тотальної анонімності та безвідповідальності у сучасній Всесвітній павутині.

На Львівщині понад 50 тисяч студентської молоді, зокрема у Національному університеті “Львівська політехніка”, як найбільшому навчальному закладі регіону, навчається на стаціонарі близько двадцяти тисяч студентів. Можна сказати, що наш навчальний заклад є моделлю всіх процесів, що відбуваються в студентському середовищі.

Львівщина завжди була на вістрі політичних та культурних подій в Україні, а одним з рушіїв будь-якого поступу є молодь, як суспільний прошарок якому ще не байдужа доля держави. Саме так, першоджерело більшості українських проблем - байдужість значної кількості громадян до долі держави. На жаль, деякі з цих громадян, якщо взагалі їх так можна називати, знаходяться при владі, причому деінде вони контролюють цілі адміністративні системи.

.... завжди цікаво слухати людей, які не так давно переїхали до столиці на роботу… Кожна розповідь починається однаково – такого–то дня о такій-то годині я вийшов з поїзду з купою сумок, зупинився на мить, подивився на Привокзальну площу і подумав /-ла/ - Ну, от, Києве, я буду тут жити і працювати. Потім людина їде до своїх родичів, знайомих, колишніх, майбутніх…

Коли в середині січня минулого року я приїхав до Києва на розвідку, мені дуже не сподобалась сіра, похмура погода. (Як тепер я побачив – вона тут така з середини листопада по кінець лютого). Нікого не знаючи, ні про що заздалегідь не домовившись, півдня тоді я просто втратив, марно намагаючись зігрітися в магазинах або кафе. Насправді, найкращий час для переїзду – з початку квітня до середини серпня – і речей треба менше, і пересуватися зручніше...