толерантність

Пропустимо величне вступне слово, як то добре коли слаба половинка рівна у правах із сильною половинкою, і т.д. і т. п. Направду поряд зі своїм мегапозитивом ця штука є доволі колючою. Йдеться мова про пересічного громадянина пересічної західної країни, тобто випадок загальний, але є й конкретні винятки. Знайомий іноземець нещодавно у розмові висловився так: «Я просто в шоці від вашої країни, особливо дівчата, вони такі... сміливі». Звичайно, ми молодці, ми вміємо ризикувати і виносити стресові ситуації. «Але у моїй країні жодна дівчина не посміє ніяким знаком показати, що хлопець їй подобається.

Якби сильно він їй не подобався, вона не робитиме ніяких кроків назустріч.» Йдеться мова про сором'язливих і не дуже, екстравертом і інтраверток (або ж екстравертів та інтровертів). (Якщо народною мовою, екстраверти це дуже відкриті люди, і вони, як правило, люблять балакати, і їм тяжко вберегти якісь секрети. Ви знайдете про що поговорити з екстравертом за 5 с після знайомства. Інтроверти мовчазні і закриті, але вони вміють берегти таємниці. З інтровертом не так вже й легко почати розмову спочатку, але коли ви почнете спілкуватись більш тісніше, то вам ставатиме все цікавіше і цікавіше. Тут то заковика - з екстравертом не завжди так цікаво, бо він відкриється і... оп!, а інтроверт може відкриватися потрохи, але зате цікавість до нього не зникне за 2 тижні.)

Загальновідомо, що кожен з нас є унікальною і неповторною особистістю. Найдивовижніше те, що пізнати себе до кінця мало кому вдається (вже не кажучи про людей, що нас оточують). Переважно процес пізнання самих себе триває все життя. Тим не менше, коли нам вдається проникнути у найпотаємніші куточки власної свідомості, ми починаємо по-іншому сприймати людей навколо. Оточення стає ближчим, більш зрозумілим. Ми починаємо говорити про необхідність толерантного ставлення один до одного.

Не секрет, що часто суспільство щось дивне і незрозуміле називає словом „хворобливе", вже одним цим знецінюючи та відкидаючи оригінальні та несподівані ідеї.