психологія

Загальновідомо, що кожен з нас є унікальною і неповторною особистістю. Найдивовижніше те, що пізнати себе до кінця мало кому вдається (вже не кажучи про людей, що нас оточують). Переважно процес пізнання самих себе триває все життя. Тим не менше, коли нам вдається проникнути у найпотаємніші куточки власної свідомості, ми починаємо по-іншому сприймати людей навколо. Оточення стає ближчим, більш зрозумілим. Ми починаємо говорити про необхідність толерантного ставлення один до одного.

Не секрет, що часто суспільство щось дивне і незрозуміле називає словом „хворобливе", вже одним цим знецінюючи та відкидаючи оригінальні та несподівані ідеї.

/*Варнінґ! Дана стаття містить доволі пішлий матеріяльчик, тому Мінздрав попереджує: не рекомендовано для прочитання батькам, інтеліґентам, оліґофренам та незайманим*/

«Спостереження за спонтанними соціальними групами показують, що в біологічному плані емоційна та сенсорна депрівації в більшості випадків призводять до органічних змін або створюють умови для їх виникнення...» Кажучи по-простому, кожна нормальна людина відчуває потребу спілкуватись із собі подібними так само, як «пісю, каку, гаму, факу». Розумні дядьки, наприклад, Ерік Берн, надивившись на те, що ми робимо після того, як привіталися, придумали так званий транзакційний аналіз. Транзакція (не плутати з трансвеститом) - це одиниця спілкування.