Археологічні розкопки у фортеці Тустань

З 1 липня відбудеться археологічна експедиція в село Урич Сколівського р-ну Львівської обл. для дослідження історичної пам'ятки 9-го століття - замку Тустань. Всіх бажаючих долучитися просимо подату заявку у 235 аудиторію головного корпусу Львівської політехніки.

У с. Урич Сколівського району Львівської області, Україна, у IX–XIII ст. існувало наскельне місто-фортеця Тустань. Наскельна фортеця Тустань — пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка не має аналогів у Європі. Унікальність Тустані полягає у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях у IX–XIII ст. – не лише планувальної структури, а й вертикальної організації будівлі. Річ у тім, що будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно немає, а сліди в камені збереглися. Наскельний комплекс Тустані розміщений поблизу теперішнього села Урич, у передгірній частині Українських Карпатах з висотами від 500 до 900 м над рівнем моря. Околиці с. Урич утворюють котловину, через яку протікає невелика річка Уричанка. З північного заходу на південний схід через центральний долинний простір котловини пролягає пасмо скельних груп ямненського пісковика. Ці групи скель є природними домінантами, але з них лише Камінь вільно проглядається з території села. Три інших скельних групи відгорожені двома хребтами, які формують ще одну, значно меншу котловину. Тустань існувала на трьох скельних групах: Камінь, Острий Камінь та Мала Скеля і була єдиним оборонним комплексом. Відомо, що станом на XIV ст. це була величезна територія волості, яка контролювала 3 карпатські перевали, і безперечно, що основне ядро тієї забудови, центр розвитку в XIII–XIV століттях був на території сучасного села. Тустань виникла у IX ст. як оборонно-митний пункт на трансконтинентальному шляху торгівлі шовком Португалія – Китай. Тут також проходив соляний шлях з Дрогобича до карпатських перевалів. Купці, здійснюючи тривалі та небезпечні мандри, могли тут отримати прихисток та нічліг. Натомість залога Тустані брала з них мито. Неприступна фортеця також була прикордонним пунктом Галицько-Волинського князівства і захищала його рубежі від орд загарбників. Визначальним є факт, що монголо-татари, захопивши руські території, навіть не пробували брати Тустань. Назва фортеці походить від словосполучення «тут стань» - кожен, хто приходив сюди, повинен був зупинитися тут, сплатити данину, виявити наміри, і лише тоді йти далі. У IX ст. укріплення виникло на скельних комплексах Каменя, Острого Каменя та Малої Скелі. Вже у XIII ст. поселення («окольний град») розрослося як у долині між та навколо скель, так і на територію сучасного села. Безпосередньо на території фортеці проживали виключно її оборонці – невеликий, добре вишколений чоловічий гарнізон. Мешканці окольного граду ховалися на території фортеці у випадку нападу ворога. Фортеця неодноразово горіла, але, як Фенікс, знов і знов відроджувалася. Відомо 5 будівельних періодів, коли її зовнішній вигляд повністю змінювався не лише за своїми розмірами, але і за висотою і характером дерев’яних конструкцій, зведених на скелях. Тустань занепала через зміну торговельних шляхів. Зараз створений Державний історико-культурний заповідник «Тустань», завданням якого є збереження, дослідження та ревалоризація історичного середовища наскельного міста-фортеці.