Пропозиції до змін у системі оцінювання знань та навчально-методичному процесі

Методологічне підґрунтя української освіти досі знаходиться на роздоріжжі між освітянськими засадами світу інформаційних технологій, зокрема Європи, Сполучених штатів Америки та засадами радянської педагогічної школи. Декларований розвиток в сторону європейських підходів до освіти здійснюється надзвичайно повільно в силу ряду об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктиву можна віднести:

• брак коштів;
• бажання залишити деякі безперечно позитивні досягнення радянської освіти;
• недосконалість та фрагментованість загальнодержавних програм реформування освіти (брак системності у підході реформи);
• зростання можливостей освіти - поява дистанційної складової (інформаційні мережі).

Суб'єктивними факторами є:

• критична бюрократизація освітянської галузі;
• корумпованість чиновників від освіти;
• некомпетентність відповідальних осіб;
• консерватизм наукової еліти (пенсіонери, що не зацікавлені в будь-яких змінах);
• пристосуванці та випадкові люди у системі освіти.

Система оцінювання знань

Важливим елементом системи освіти є принципи оцінювання знань осіб, що навчаються. Лише об'єктивне оцінювання може дозволити говорити про ефективність освіти.

Із здобуттям незалежності Львівська політехніка намагається вдосконалити систему оцінювання знань, беручи активну участь у експериментах Міністерства освіти, часто виступаючи їх ініціатором. Зокрема, саме у Львівській політехніці було розпочато впровадження нової системи оцінювання знань - за допомогою модульних контрольних робіт. Зараз цю систему розповсюджують на всю систему вищої освіти України. Це, безперечно, один з найважливіших етапів на шляху нашої держави до участі у Болонському процесі. Але процес інтеграції української вищої освіти у європейську лише розпочався, слід зробити ще дуже багато. Одним із наступних кроків може бути пропоноване авторами вдосконалення системи оцінювання знань та підвищення якості навчання.

Стосунки між викладачем та студентом

Надзвичайно важливим кроком для наближення до європейських принципів освіти є зміна у стосунках викладач-студент. Їх стосунки повинні бути діалогом, а не стосунками мисливця - жертви. Для цього слід поступово змінювати мислення як викладача, так і студента. Викладач не повинен асоціюватись у студента із словами "добрий", "злий", "підступний" чи "легковажний". Він повинен бути максимально об'єктивним і безособистісним у ставленні до студента. Натомість студент має сприймати викладача як джерело знань. На жаль, непоодинокими є випадки, коли викладач щиро обурюється запитанням студента, вважаючи, що питання може задавати лише він. Збільшення об'єктивності контролю знань буде сприяти зміні стосунків між викладачем і студентом.

Необ'єктивність існуючої системи: лотерея

Проаналізуємо існуючу систему оцінювання знань. Студент протягом семестру має два модульних контролі, за результатами яких він може отримати оцінку за семестр або спробувати продемонструвати свої знання на іспиті. Модульний контроль переважно передбачає відповідь на 2-3 запитання, іноді розв'язання задачі. Іспит побудовано за цією ж схемою, тільки питання охоплюють не половину матеріалу, а весь. Загалом процес значною мірою нагадує лотерею - пощастить чи не пощастить. Та й часто виходить, що метою контролю є не визначити розуміння матеріалу, а перевірити здатність до запам'ятовування. Ось і виявляється, що матеріал швидко "завчений" так само швидко і зникає із пам'яті студента.

У такому режимі говорити про практичну складову контролю взагалі безглуздо. Отже, необхідно шукати інші вирішення проблем контролю знань. Контроль знань здійснюється, в першу чергу, з метою виявлення рівня знань отриманих студентом протягом певного часового проміжку. Необхідність відповісти на два-три питання з можливих сотень - негативно впливає на підготовку студентів до такого контролю. Деякі механічно завчають відповіді на заздалегідь відомі питання, кількість яких, як правило, близько 60. Інші покладають надії на фортуну чи підглядання у конспект (інші допоміжні матеріали). Відповідно ефективність контролю та його відповідність призначенню різко знижується.

Пропозиції щодо вдосконалення системи

Яким чином можна змінити ситуацію? Пропонуються наступні кроки:

• Максимально збільшити кількість питань контролю. (Кількість питань прямо пропорційна об'єктивній оцінці знань).
• Дати питання у тестовій формі, пропонуючи декілька варіантів відповідей (це примусить студента думати логічно, а при значній кількості питань унеможливить відповіді на удачу).
• Розділити питання на три блоки: перший блок питань простих, що відповідають задовільному рівню знань (умовно, кожне питання 1 бал), другий - доброму рівню знань (2 бали), третій - відмінний (3 бали).

Пропорції кількості питань можна застосувати різні. Наприклад, для іспиту, при стобальній системі оцінювання, 40х15х10. Таким чином, замість кількох питань ми отримуємо 65 питань. Відповідним чином можемо складати питання для модульних контролів.

Час, що відводиться на іспит

Ще одним важливим параметром є час. Слід порахувати відповідну кількість часу, що необхідна для відповіді на задану кількість питань, а не прив'язуватись до академічної години чи пари. Наприклад, для наведеного вище іспиту такий розрахунок може складати: на питання першого рівня 30 секунд, другого рівня - 1 хвилина, третього рівня 2 хвилини, відповідно загальний час становить 20 +15 + 20 = 55 хвилин. Для об'єктивності можемо додати приблизно 10% часу тобто 5 хвилин для повторного перегляду питань, на які студент не зміг відповісти одразу. Таким чином, тривалість іспиту повинна становити астрономічну годину. Протягом іспиту студент може покинути аудиторію лише завершивши іспит. Обмеження в часі сприятимуть тому, що переважна більшість студентів буде мати час лише на свої питання. Пропонується дозволити використання друкованої літератури - знання, де знайти в об'ємі матеріалу відповідь на конкретне запитання, теж повинне оцінюватись. Фактор часу мінімалізує вплив використання допоміжних матеріалів на об'єктивність тестування.

Боротьба з хабарництвом

Загалом, зростання об'єктивності та прозорості системи оцінювання знань буде важливим кроком на шляху до подолання однієї з найбільших проблем сучасного українського суспільства загалом та в освітянської галузі зокрема - корупції. Наступні декілька пропозицій, на думку авторів, зможуть похитнути підвалини корупції та хабарництва у вищих навчальних закладах.

Слабким місцем є підхід до лабораторних робіт та їх співвідношення з відповідним лекційним курсом. Дуже часто практичні заняття випереджують лекційний курс, що призводить до ситуації, коли студентів примушують робити лабораторні вправи із матеріалу, який буде вивчатись пізніше. Це, безумовно, категорично негативно впливає на якість знань та об'єктивність їх оцінювання.

Це можна було б виправити, наприклад, розподілом курсу на теоретичну і практичну складові в межах семестру - спочатку читають теорію, а лише потім практика. Система "замкнутого кола" на лабораторних роботах, коли не відробивши однієї роботи, студент не допускається до наступної, допуск до здачі іспиту лише за умови відробки усіх практичних робіт - все це просто спонукає учасників навчального процесу до позастатутних методів оцінювання знань.

Жорстка прив'язка практики до теорії - чи ефективно це?

Не зовсім зрозумілою та справедливою виглядає жорстка прив'язка практики до теорії. Якщо практику і теорію ведуть та оцінюють різні викладачі, тоді чому оцінка з теорії (лекційного матеріалу) повинна залежати від практичних знань. Відповідно на іспиті не має оцінюватись рівень практичних знань, тобто не повинно бути запитань чи задач з матеріалу, рівень знань якого уже оцінено на практичній (лабораторній) роботі. Це як у юриспруденції - не можна двічі судити за одне й те ж.

Крім того, пропонується організувати прийняття тестових контролів викладачами, які не читали курсу лекцій з даного предмету

Відвідування занять - особиста справа студента

Сумнівною видається система адміністративного контролю за відвідуваністю занять. В цьому, очевидно, проявляються залишки радянської адміністративної системи, коли усе в радянському суспільстві повинне було знаходитись під контролем відповідних органів (партійних, внутрішніх, "общественных" тощо). Треба змінювати ситуацію, коли оцінюється відвідування - оцінюватись повинні знання. Теоретично відвідування занять є особистою справою студента, він зобов'язаний лише з'явити на контроль та продемонструвати відповідний рівень знань.

Курси охорони праці, безпеки життєдіяльності тощо

За необхідне автори вважають переглянути відповідність рівню освіти та фаху, який отримують студент курсів охорони праці, безпеки життєдіяльності тощо. Загалом, потреба у деяких частинах знань, що отримують на цих курсах викликає сумнів, але якщо цього вимагають міністерські програми, тоді необхідно максимально зменшити вплив цих курсів на успішність студента.

Фізкультура

Слід переглянути підходи до викладання фізичної культури. Фізкультура не повинна ставати спортом, а успішність студента вищої школи не повинна залежати від його здатності здати нормативи. Вище перелічені фактори є безумовним поштовхом до хабарництва та корупції, до того ж вони спонукають обидві сторони: студентів, які не можуть (чи не хочуть) здавати нормативи та викладачів, які це прекрасно розуміють.

Застарілі та неефективні лекційні курси

Досить часто у системі вищої освіти є випадки, коли викладачі читають лекції з власних конспектів, вік яких перевищує 10-15 років, а іноді й більше. Нерідко ці конспекти базуються на ще більш старих матеріалах, що призводить до ситуації, коли студенти отримують "застарілі" знання: інформацію про матеріали, які давно не застосовують у виробництві (іноді навіть заборонені до використання), машини та механізми, які не виробляють та не експлуатують тощо.

Причиною такого явища, на думку авторів, є наступне: у радянський період часто-густо теорія, яку подавали у ВНЗ, не відповідала практиці виробництва - розповідаючи про новітні матеріали, викладачі усвідомлювали, що випускник навряд чи зіштовхнеться з ними на практиці. Сьогодні ситуація кардинально змінилася і на ринку праці ніхто не бажає перевчати спеціалістів з вищою освітою. Але викладачі продовжують іти шляхом найменшого опору, заставляючи завчати студентів нікому, крім істориків, непотрібні знання.

Ефективність викладання лекційних курсів, на нашу думку, змушує бажати кращого. На лекціях, фактично, студенти проходять курси скоропису, аніж засвоюють матеріал. Для багатьох викладачів, на жаль, простіше надиктувати матеріал замість того, щоб пояснювати та вчити. А потяг деяких викладачів до перевірки конспектів інакше, ніж рецидивом середньої школи, не назвеш. Зміна такої ситуації є вимушеним та невідворотним кроком.

Використання інформаційних технологій

Значний прогрес у досягненні технологічного рівня, який можна було б назвати відповідним до епохи інформаційних технологій, дозволяє нам прагнути змін у навчальному процесі, зокрема з метою ширшого використання досягнень комп'ютерної техніки. Першим серед таких кроків міг би бути більш активний розвиток мережі університету та спонукання студентів до її використання. Поширення користувачів мережі Internet серед студентів поступово досягає рівня, коли можемо говорити про можливість використання внутрішньої мережі в якості повноцінного допоміжного навчального засобу. Необхідними для цього кроку безперечно є встановлення комп'ютерів з безперешкодним доступом в мережу університету в студентській бібліотеці та створення відповідного інформаційного центру у Студмістечку.

Враховуючи це, а також кількість існуючих користувачів мережі Internet в гуртожитках Студмістечка, можливість доступу у навчальних структурних підрозділах університету, ми зможемо говорити про безперешкодну можливість користування мережею кожним студентом. Це відкриває широкі можливості для вдосконалення освітнього процесу. Одним з таких кроків є наступна пропозиція.

Кожен лектор створює конспект лекцій у електронному вигляді. Кафедра створює директорію в мережі, де можна прочитати конспекти усіх лекцій, які читають викладачі кафедри. Ця папка входить до каталогу відповідного Інституту, що формує загальноуніверситетський каталог. До цього інформресуру можна включити описи лабораторних робіт, теми семінарів, практичних занять, необхідну літературу.

Що дасть формування такого інформресурсу? В першу чергу, це надасть можливість студентам оперативно отримати повну інформацію про відповідний курс лекцій (практичні, семінари тощо), на заняттях зосередитись над змістом лекції, а не проходити курси скоропису, краще готуватись до контрольних. Окрім того, це дасть можливість мінімізувати негативних особистісний фактор лектора, контролювати якість та об'єм знань, що отримує студент з відповідного предмету. Елементом такого інформресурсу повинен також бути розклад занять, час, коли студент може знайти викладача на кафедрі, розклад здачі усіх видів контролю.

Підсумок

Узагальнюючи, хочемо загострити увагу на потребі суспільства до змін у напрямку покращення умов навчання, якості освіти, об'єктивності оцінювання знань. Особливо болючими є явища корупції та хабарництва. Пропонуємо людям, що мають стосунок до прийняття рішень, очолити цей рух!

Таким чином, пропонуємо розпочати дискусію про покращення якісного рівня освітянських послуг та вдосконалення об'єктивності оцінювання знань!

P.S.: Ці пропозиції написані у 2005 році авторським колективом у складі: Моркляник Б.В. (аспірант ІБІД), Якубовський І.В. (аспірант ІАРХ) та Поліщук Б.В. (студент ІГДГ). На мою думку, більшість викладених тез не втратили своєї актуальності і зараз...