Сергій Турчин's журнал

Сьогодні, 21 квітня, свій 24-й день народження зустрічає наш адміністратор сайту - вельмишановний пан Березко!

Від щирого серця хочу привітати його з днем народження, побажати стрімкого кар'єрного зросту, здійснення мрій та легкого захисту кандидатської якомога швидше!

Будь здоров!

Продовжуючи трохи тему, підняту у моєму дописі про Гламурненькі перспективки, мені хочеться навести приклад проекту, який при якісній рекламі по принципу "з рук в руки" та при добросовісному відношенні його учасників може перетворитися на потужний елемент впливу на суспільну думку.

Це, мої любі, наш з вами сайт politeh.ridne.net :)

Я категорично не погоджуюся зі словами Олександра про напівмертвого паціента. Проект буде жити рівно стільки, скільки ми будемо давати йому жити. Пропаде наш ентузіазм - поволі згасне і сайт. Проте наскільки я розумію, всі теперішні дописувачі - люди зайняті поточною роботою, і статті є лише додатковим самовиявленням, таким собі хобі. Не заперечую, кожен з нас в силу свого вже набутого досвіду намагається переконати інших в своїй правоті. Іноді ми дійсно сперечаємось, і не на жарт...

Як нам всім відомо з новин, зараз з ініціативи Секретаріату Президента провадиться робота щодо внесення змін до Конституції. Проте, кожна із зацікавлених у цьому процесі сторін (дехто про це навіть своїм потенційним виборцям не каже) ніяк не може прокоментувати, над чим працює створена за указом президента Національна конституційна рада. Що вони готують – ще одні нездалі зміни до Конституції, нову редакцію чи взагалі нову Конституцію?

Як на мене, найпринятніший варіант над яким варто працювати – це скасування повністю змін, проголосованих 8 грудня 2004 року і повернення до старого варіанту зразка 1996 року.

... Страшно іноді ввечері вмикати телевізор. Замість звичайних новин, скільки було засіяно озимини, як вродить картопля, які перспективи збільшити надої молока, і яка має бути застосована при цьому мотивація щодо великої рогатої худоби, кожен день ми з Вами, любі друзі, маємо можливість оглядати останні події у цирку під куполом.

Шкода тільки, що цирк тепер – це вся Україна. І ми з Вами при всій нудності вистави не можемо так просто встати і піти, як тільки набридне. Ми все ж таки виховані. Патріоти тобто...

Цирк поїхав – клоуни залишилися... Скільки їх там – ну, нехай разом з міністрами, олігархами та іншими «рєшателямі» - нехай загалом дві тисячі людей.

Це не є оригінальна моя стаття. До мене вона потрапила у вигляді відксереної роздруківки з якогось журналу. Стаття дуже велика, тому подаю найголовніше з неї. Щиро вдячний справжньому автору, щоправда який для мене так і залишився інкогніто.

Нині в Україні є декілька сотень приватних фірм, що займаються працевлаштуванням. Вони поділяються на два види: кадрові та рекрутингові. Кадрові агентства працюють з тими, хто шукає роботу. Рекрутингові ж працюють з роботодавцями, шукаючи для них працівників на конкретну вакансію. До речі, значення слова «рекрутинг» походить від французького «recruit» і дослівно означає вербувати, набирати когось.

.... завжди цікаво слухати людей, які не так давно переїхали до столиці на роботу… Кожна розповідь починається однаково – такого–то дня о такій-то годині я вийшов з поїзду з купою сумок, зупинився на мить, подивився на Привокзальну площу і подумав /-ла/ - Ну, от, Києве, я буду тут жити і працювати. Потім людина їде до своїх родичів, знайомих, колишніх, майбутніх…

Коли в середині січня минулого року я приїхав до Києва на розвідку, мені дуже не сподобалась сіра, похмура погода. (Як тепер я побачив – вона тут така з середини листопада по кінець лютого). Нікого не знаючи, ні про що заздалегідь не домовившись, півдня тоді я просто втратив, марно намагаючись зігрітися в магазинах або кафе. Насправді, найкращий час для переїзду – з початку квітня до середини серпня – і речей треба менше, і пересуватися зручніше...

Кожного року два рази на рік - на початку літа та наприкінці грудня - в наш непростий світ з обіймів рідних закладів освіти виринають тисячі спеціалістів та магістрів. Одразу після захисту диплому та гучного святкування цієї знаменної події на порядку денному перед ними постає стандартне запитання - а що ж тепер робити далі? Звичайно, в наш час більшість студентів починає працювати ще під час навчання, викликаючи незадоволення викладачів своєю частою відсутністю на парах. Але не завжди робота, яка захоплювала в часи студентства, відповідає "корочці" диплома, підходить розміром зарплати, умовами....